Тепло, яке неможливо не помітити

Якщо дике забарвлення вважається класикою абіссинської породи, то сорель привертає увагу своїм особливим теплом.

Його часто називають рудим. Але це не зовсім точно.

Сорель — не просто рудий колір шерсті. У ньому поєднуються теплий мідно-червоний основний тон і насичений коричневий тікінг. Саме це поєднання створює глибокий, сонячний і дуже виразний окрас.

На фотографіях він може виглядати по-різному. Десь яскравішим, десь темнішим. Але наживо сорель майже завжди виявляється теплішим і складнішим, ніж здається на екрані.

Чому забарвлення називається «сорель»?

У різних фелінологічних системах можна зустріти різні назви цього забарвлення.

На нашому сайті ми використовуємо звичну назву сорель. В офіційній класифікації CFA цей колір сьогодні позначається як Cinnamon, а в старіших матеріалах CFA також зустрічається назва Red. Йдеться про той самий теплий окрас із коричневим тікінгом.

Саме тому в родоводах, виставкових документах або на іноземних сайтах назви можуть відрізнятися.

Але впізнати сорель нескладно.

У ньому немає чорного пігменту, характерного для дикого забарвлення. Замість нього ми бачимо теплий шоколадно-коричневий тікінг, який робить весь образ м’якшим і світлішим.

Головна особливість — тікінг

Секрет краси сорелю, як і в інших забарвленнях абіссинської кішки, полягає в тікінгу.

Кожна волосина має кілька світлих і темних зон.

У забарвленні Ruddy темні ділянки волосини чорні. У сорелі вони мають насичений коричневий, корично-шоколадний відтінок.

Через це шерсть не виглядає однотонною.

Вона переливається на світлі, а теплі відтінки ніби змінюються при кожному русі кішки.

Саме правильний тікінг відрізняє породний сорель від просто рудої кішки.

Який колір має правильний сорель?

Основний тон шерсті повинен бути теплим, насиченим і рівномірним.

Найчастіше його описують як:

• мідно-червоний;
• абрикосово-коричневий;
• теплий коричнево-рудий;
• насичений коричний.

На цьому фоні добре видно більш темний шоколадно-коричневий тікінг.

Найтемнішими залишаються верхня частина корпусу, лінія вздовж хребта, хвіст і його кінчик. Нижня частина тулуба, груди та внутрішні поверхні лап мають світліший теплий відтінок.

У правильному сорелі не повинно бути холодної сірості або чорних ділянок.

Саме чистий теплий тон робить це забарвлення таким ефектним.

Якими мають бути ніс і лапи?

У кішки забарвлення сорель:

• ніс — рожево-червоний із коричневою обводкою;
• подушечки лап — рожеві або рожево-коричневі;
• кінчик хвоста — насичений коричневий, у тон тікінгу.

Ці деталі дуже важливі, тому що вони повинні гармоніювати із загальним кольором шерсті.

Чорна обводка носа, чорні подушечки лап або чорний кінчик хвоста для сорелю не характерні.

Чого не повинно бути?

У маленьких кошенят іноді можна побачити залишкові смуги на лапах, грудях або хвості.

З віком вони часто стають менш помітними.

Проте в дорослої виставкової абіссинської кішки забарвлення повинно залишатися максимально чистим і рівномірним.

Небажаними є:

• смуги на корпусі;
• виражені кільця на хвості;
• плями або мармуровий малюнок;
• чорне волосся;
• холодний сірий відтінок;
• занадто світлий або нерівномірний основний тон;
• слабкий тікінг.

Особливо важливо, щоб забарвлення не виглядало «брудним».

Сорель повинен бути теплим, чистим і насиченим.

Чим сорель відрізняється від дикого забарвлення?

Це одне з найчастіших питань.

Головна відмінність — у кольорі тікінгу.

У дикого забарвлення він чорний.

У сорелю — коричневий.

Через це Ruddy виглядає більш контрастним і «диким», а Sorrel — теплішим, м’якшим і сонячнішим.

Також відрізняються:

• колір кінчика хвоста;
• обводка носа;
• подушечки лап;
• загальне враження від шерсті.

Іноді на фотографіях ці відмінності здаються незначними. Наживо вони набагато помітніші.

Чому сорель такий особливий?

Мені здається, сорель часто недооцінюють доти, доки не побачать його наживо.

На сонці шерсть стає майже мідною.

У тіні — глибшою, коричнево-червоною.

А під час руху тікінг створює той самий ефект живого переливу, за який ми так любимо абіссинських кішок.

Цей окрас виглядає яскравим, але не різким.

Теплим, але не однотонним.

Саме тому в сорелю так багато відданих прихильників.

Як оцінюють сорель на виставках?

Під час експертизи суддя оцінює не лише те, наскільки кішка здається рудою.

Важливими є:

• теплий і чистий основний тон;
• рівномірний коричневий тікінг;
• відсутність чорного волосся;
• відсутність смуг і плям;
• правильний колір носа;
• відповідний колір подушечок лап;
• коричневий кінчик хвоста;
• блиск і текстура шерсті;
• загальна гармонія забарвлення.

Окремий яскравий відтінок ще не робить сорель правильним.

Важливо, щоб усі його деталі поєднувалися між собою.

Цікавий факт

У матеріалах CFA забарвлення, яке ми звично називаємо сорелем, описується через коричневі темні зони волосини, що створюють враження червоної переливчастої шерсті. У сучасних реєстраційних позначеннях CFA використовується назва Cinnamon.

Тому, побачивши в документах слово Cinnamon, не варто думати, що йдеться про інший окрас.

Коротко про забарвлення сорель

Висновок

Забарвлення сорель — це не просто руда абіссинська кішка.

Його краса складається з теплого основного тону, коричневого тікінгу, правильного кольору носа, лап і хвоста. Усе разом створює насичений мідний образ, який особливо красиво розкривається при природному освітленні.

Сорель виглядає м’якішим за класичний Ruddy, але не менш виразним.

Іноді його потрібно побачити наживо, щоб по-справжньому зрозуміти. А потім уже важко не впізнавати серед інших забарвлень.