Чому шерсть абіссинця блищить?

Одна з особливостей, яку неможливо не помітити, дивлячись на абіссинську кішку, — її шерсть.

На сонці вона ніби світиться. Під час руху кішки колір постійно змінюється: стає то глибшим і темнішим, то теплішим і золотистішим. Іноді здається, що по шерсті проходять маленькі відблиски світла.

Особливо добре цей ефект видно у кішок дикого забарвлення (Ruddy) та сорель, хоча характерне сяйво властиве всім чотирьом забарвленням абіссинської кішки, визнаним CFA: дикому, сорель, блакитному та фавн.

Цей блиск не випадковий і не пов’язаний лише з доглядом.

Він формується завдяки поєднанню одразу кількох факторів: особливої структури шерсті, тікінгу, текстури волосини, стану шкіри та загального здоров’я кішки. Важливу роль відіграє і харчування.

Саме тому шерсть породного абіссинця виглядає зовсім інакше, ніж шерсть багатьох інших короткошерстих кішок.

Особлива шерсть абіссинської кішки

Абіссинська кішка належить до короткошерстих порід. Але просто сказати «коротка шерсть» — недостатньо.

За стандартом породи шерсть повинна бути м’якою, шовковистою, тонкою за текстурою, але водночас достатньо щільною. Вона має прилягати до тіла, підкреслюючи його лінії, а не створювати пухнастий об’єм.

Коли абіссинець рухається, шерсть ніби повторює кожен рух його тіла.

Саме ця особливість частково створює характерний блиск.

На гладкій поверхні світло відбивається більш рівномірно. Якщо шерсть здорова, волосини лежать правильно та щільно одна до одної, поверхня шубки виглядає гладкою. Світло ковзає по ній, створюючи природний глянець.

Але у випадку з абіссинською кішкою до цього додається ще одна надзвичайно важлива особливість.

Тікінг.

Тікінг — секрет «живого» кольору

Якщо роздивитися шерстинку абіссинської кішки дуже близько, можна побачити, що вона не має одного суцільного кольору.

На одній волосині чергуються світлі та темні зони пігментації.

Це називається тікінгом.

Саме тікінг створює той знаменитий ефект, завдяки якому забарвлення абіссинця здається глибоким, складним і постійно змінюється залежно від освітлення.

Здалеку ми бачимо єдиний колір кішки. Але насправді він складається з величезної кількості волосин, кожна з яких має декілька зон різної інтенсивності кольору.

Уявіть тисячі маленьких волосинок, на яких чергуються теплі світлі та насичені темні ділянки.

Коли на них падає світло, різні частини волосини відбивають його по-різному. Під час руху кішки змінюється кут освітлення — і разом із ним змінюється наше сприйняття забарвлення.

Саме тому абіссинець може виглядати абсолютно по-різному біля вікна, у кімнаті та на сонці.

На яскравому природному світлі особливо добре проявляється тепла основа забарвлення.

У тіні сильніше помітні темні кінчики волосин.

А коли кішка рухається, ці відтінки буквально змінюють один одного.

Звідси і виникає відчуття, ніби шерсть мерехтить.

Чому абіссинець не виглядає смугастим?

Цікаво, що генетично забарвлення абіссинської кішки пов’язане з таббі-патерном. Але в ідеальному породному забарвленні ми не повинні бачити звичайних смуг на корпусі, характерних для класичних таббі-кішок.

Замість великих смуг та плям ми бачимо рівномірний тікінг.

Малюнок ніби «розподілений» по окремих волосинах.

Тому корпус породного абіссинця сприймається як однорідна поверхня складного кольору, а не як смугаста шубка.

І саме ця рівномірність має величезне значення для візуального блиску.

Чим чистішим і рівномірнішим виглядає забарвлення корпусу, тим сильніше проявляється ефект гладкої сяючої шерсті.

Чому шерсть здається золотистою?

Найефектніше цей феномен часто можна побачити у дикого забарвлення — Ruddy.

Основа волосини має теплий тон, а тікінг формують темніші зони. Разом вони створюють складний теплий відтінок, який при сонячному освітленні може здаватися майже золотим.

Тому фотографії абіссинців на заході сонця часто виглядають настільки ефектно.

Але це не означає, що шерсть фізично стає іншого кольору.

Змінюється світло.

Тепле сонячне проміння підсилює теплі відтінки основи волосини, тоді як темні зони тікінгу створюють контраст і глибину.

У сорелі ефект буде більш мідним та червонуватим.

У блакитного абіссинця — м’якшим, холоднішим і делікатнішим.

У фавна — світлим, теплим і кремово-бежевим.

Тобто принцип залишається однаковим, але візуальний результат залежить від забарвлення.

Текстура шерсті має величезне значення

Навіть ідеальний колір не створить характерного ефекту, якщо шерсть має неправильну текстуру.

Для абіссинської кішки дуже важлива саме якість шерсті.

Вона не повинна бути грубою.

Не повинна бути надмірно пухнастою.

Не повинна виглядати сухою або тьмяною.

Правильна шерсть абіссинця коротка, еластична, шовковиста та приємна на дотик. Вона лежить близько до тіла.

Коли проводиш рукою по такій шерсті, вона здається надзвичайно гладкою.

І ця гладкість безпосередньо впливає на те, як поверхня відбиває світло.

Якщо волосини лежать рівно, світлові промені створюють помітні відблиски. Якщо ж шерсть суха, пошкоджена або надмірно пухка, світло розсіюється — і шубка візуально стає матовішою.

Саме тому дві абіссинські кішки одного забарвлення можуть виглядати абсолютно по-різному.

Колір може бути схожим, але якість шерсті — різною.

Блиск шерсті починається не з шампуню

Іноді блиск шерсті сприймають виключно як результат грумінгу.

Насправді косметика може лише підкреслити те, що вже є.

Справжня якість шерсті формується зсередини.

Волосина складається переважно з кератину — білка. Для нормального росту шерсті організму необхідні амінокислоти та інші поживні речовини, які кішка отримує з раціону.

Саме тому повноцінне харчування має безпосереднє значення для стану шерсті.

Якщо організм отримує всі необхідні поживні речовини, це відображається не лише на загальному стані кішки, але й на шкірі та шерсті.

Білок і шерсть абіссинця

Кішка — облігатний хижак.

Її організм фізіологічно пристосований отримувати значну частину необхідних поживних речовин із продуктів тваринного походження.

Для формування шерсті особливо важливий якісний білок.

Організм постійно використовує амінокислоти для росту та оновлення волосин. Тому раціон кішки повинен бути повноцінним і відповідати її фізіологічним потребам.

Але тут важливо не впадати в крайнощі.

Гарна шерсть не створюється одним «чарівним» продуктом.

Не існує добавки, яка за декілька днів перетворить тьмяну шерсть на ідеальну виставкову шубку.

Якість шерсті — результат генетики, здоров’я, правильного харчування, умов утримання та догляду.

Жири та жирні кислоти

Не менш важливу роль відіграють жири.

Вони потрібні організму кішки не лише як джерело енергії. Незамінні жирні кислоти беруть участь у підтриманні нормального стану шкіри та шерсті.

Саме здорова шкіра є основою красивої шерсті.

Коли шкіра знаходиться у хорошому стані, волосини ростуть нормально, зберігають еластичність та природний блиск.

Але додавати олії, риб’ячий жир або різноманітні добавки до раціону безконтрольно не варто.

Надлишок окремих поживних речовин не робить шерсть автоматично кращою, а незбалансований раціон може створити зовсім протилежний результат.

Основою має бути саме повноцінне збалансоване харчування.

Вітаміни та мікроелементи

Стан шерсті залежить не від одного компонента.

Для нормального функціонування шкіри та росту волосся організму потрібен цілий комплекс поживних речовин: білки, жири, жирні кислоти, вітаміни та мінерали.

Але принцип «чим більше вітамінів, тим красивіша шерсть» не працює.

Якщо кішка отримує повнораціонне збалансоване харчування, додаткові вітамінні комплекси без необхідності можуть бути не потрібні.

Особливо обережно потрібно ставитися до самостійного складання натурального раціону.

М’ясо саме по собі ще не є збалансованим раціоном для кішки.

Необхідно враховувати співвідношення поживних речовин, мінералів та інших компонентів.

Чому шерсть може стати тьмяною?

Якщо шерсть абіссинської кішки раптом втратила звичний блиск, стала сухою, ламкою або помітно змінила текстуру, варто звернути на це увагу.

Причини можуть бути дуже різними.

Сезонна линька, зміна умов утримання, незбалансоване харчування, паразити, проблеми зі шкірою, надмірне вилизування або певні захворювання можуть впливати на зовнішній вигляд шерсті.

Тому різке погіршення її стану не варто намагатися виправити лише шампунем або добавкою «для блиску».

Особливо якщо разом зі зміною шерсті з’являються свербіж, лупа, почервоніння шкіри, залисини, сильне випадіння волосся, зміна апетиту або поведінки.

У такій ситуації правильніше шукати причину разом із ветеринарним лікарем.

Чи потрібно часто купати абіссинську кішку?

Абіссинська шерсть не потребує складного щоденного грумінгу.

Кішки чудово доглядають за собою самостійно, а коротка прилегла шерсть не утворює ковтунів, характерних для довгошерстих порід.

Надмірне купання, навпаки, може бути зайвим.

Якщо постійно використовувати агресивні шампуні або засоби, які сильно знежирюють шкіру та шерсть, природний вигляд шубки може погіршитися.

Тому догляд повинен бути делікатним.

Особлива підготовка шерсті може знадобитися перед виставкою, але навіть тоді завдання грумінгу — не «намалювати» блиск, а показати природну якість шерсті кішки.

Генетика теж має значення

Не можна говорити про шерсть абіссинської кішки і не згадати генетику.

Харчування може допомогти реалізувати потенціал, закладений природою, але воно не може створити правильну породну текстуру там, де її генетично немає.

Текстура шерсті, її довжина, щільність, вираженість тікінгу, насиченість забарвлення — все це значною мірою визначається спадковістю.

Саме тому у племінній роботі важливо оцінювати не лише красиву голову, великі вуха чи колір очей.

Шерсть — одна з важливих породних характеристик абіссинської кішки.

Досвідчений заводчик дивиться на неї комплексно: наскільки рівномірний тікінг, наскільки чистий колір корпусу, яка текстура, чи відповідає шерсть породному типу.

Чому на фотографіях блиск буває різним?

Одна й та сама абіссинська кішка на двох фотографіях може виглядати так, ніби має різний колір шерсті.

І це абсолютно нормально.

На вигляд забарвлення дуже сильно впливає освітлення.

Найкраще складність тікінгу можна побачити при природному розсіяному світлі або м’якому сонячному освітленні.

Жорстке штучне світло може змінювати відтінок.

Спалах іноді робить шерсть світлішою або, навпаки, підкреслює темні кінчики волосин.

А тепле вечірнє сонце здатне перетворити дикого абіссинця майже на маленьку золоту кішку.

Саме тому оцінювати справжній колір абіссинського кошеняти лише за однією фотографією не завжди правильно.

Особливо красивою шерсть стає в русі

Абіссинська кішка — дуже рухлива порода.

І саме в русі найкраще видно особливість її шерсті.

Коли кішка повертається, стрибає або просто проходить повз вікно, кут падіння світла на тисячі тікованих волосин постійно змінюється.

Одні ділянки стають світлішими.

Інші — темнішими.

На третіх з’являється теплий відблиск.

Це створює характерне мерехтіння, яке складно повністю передати фотографією.

Саме тому люди, які вперше бачать породного абіссинця наживо, часто кажуть, що фотографії не передають його справжньої краси.

І це дійсно так.

Шерсть кошеняти і дорослого абіссинця

У маленького абіссинського кошеняти шерсть може виглядати інакше, ніж у дорослої кішки.

Дитяча шерсть змінюється.

Разом із ростом кошеняти поступово змінюються її текстура, насиченість забарвлення та візуальне сприйняття тікінгу.

Тому остаточний вигляд дорослої шубки не завжди можна оцінити у зовсім маленького кошеняти.

Це особливо цікаво спостерігати протягом перших місяців життя.

Колір ніби розкривається поступово.

Саме тому абіссинське кошеня у два місяці та ця ж кішка у дорослому віці можуть виглядати досить по-різному.

У чому ж секрет блиску абіссинської шерсті?

Насправді одного секрету немає.

Знамените сяйво абіссинської кішки виникає тоді, коли одночасно поєднуються декілька особливостей.

Правильна коротка шерсть щільно прилягає до тіла.

Шовковиста текстура створює гладку поверхню.

Тікінг додає десятки мікроскопічних переходів кольору.

Світло відбивається від волосин під різними кутами.

Здорові шкіра та шерсть забезпечують природний глянець.

Повноцінне харчування дає організму матеріал для нормального росту та оновлення шерсті.

А генетика визначає той породний потенціал, який ми бачимо у дорослої кішки.

У результаті з’являється той самий ефект, за який так легко впізнати хорошого абіссинця.

Шерсть не просто має колір.

Вона живе разом із кішкою.

У тіні вона глибока й насичена. Біля вікна стає теплішою. На сонці починає мерехтіти. А коли абіссинець рухається, здається, що світло рухається разом із ним.

І саме в цьому одна з найкрасивіших особливостей абіссинської породи.